Розвелося на цьому світі богів, божків і боженят
Люди вклоняються всім
Хваляться один з перед другого
В одних бог - оце вже бог
Десь аж з Америки прислали
З трьохсотлітнього дуба його тесали
Відполірований блистить
Від усього поганого нас він захистить
Дасть здоров’я, життя.
I ще в одних тоже божок є
З такого каменя його тесали
Навітъ не знають де його достал
О, животворящу силу він дає
Це міцний бог, бо він як камінь
А камінь - камінь він і є.
А іншим із глини цих боженят
В усіх кутках понаставляли
I радують серце свое черстве
Ні, не черстве - глиняне,
Тому що воно в них гниле.
Оце віра в них така
Дерев’яна, глиняна, кам’яна і
I ніхто із них не знає, що є Бог
Так, живий і не німий
I що не попросите, Він дасть
Його не треба вирізати, випікати, шліфувати
Це Бог живий, Він був, Він є, і вічно Він буде.
гоменюк михаил,
г.гайсин, украина
гоменюк михаил владимирович, пришел к Иисусу в 2004 и полностью посвятил свою жизнь Богу. сейчас пишу стихи e-mail автора:lichmanyk@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 8675 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Память - прощанье - Людмила Солма *) Примечание/дополнение:
этот мой экспромт навеян созвучием следующих строк стихотворения:
Арсений Тарковской «Перед листопадом» 1929г.
«Все разошлись. На прощанье осталась
Оторопь желтой листвы за окном,
Вот и осталась мне малость
Шороха осени в доме моем...»
1929
И, как часто бывает в таких заочно-эмоциональных перекличках, имеет иной - не связанный ни с личностью автора, его написавшего, ни с самим его стихом вдохновителем, ассоциативный сюжет...
Многие из нас, когда-то или где-то, возможно, однажды уже были очевидцами такой печали... или сами испытывали нечто подобное...
Людмила Солма, 31.08.2006г.
