Коли в брата опустяться руки,
Й засумує в тривозі душа, -
Хай молитви із уст твоїх звуки
Допоможуть понести хреста.
Коли серце печаль оповиє
І затихнуть акорди пісень, -
Хай молитва твоя відігріє,
Й принесе радість в пасмурний день.
Коли мрії у друга розбиті,
Й дивним планам приходить кінець, -
Ти підтримай його у молитві.
Не забув його в небі Отець!
Як здоров'я немає, й тривога
Опечалює серце і дух, -
Помолися за нього до Бога.
Бог - незмінний і Лікар, і Друг.
Хай молитва твоя зігріває,
Не змовкає хай, в небо летить.
Дивну силу і міць вона має.
По молитві Бог крила зростить.
***
"Улюблений, я молюся, щоб добре велося в усьому тобі, і щоб був ти здоровий, як добре ведеться душі твоїй." (3-е Iвана 1:2, Біблія)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Остров нашего одиночества - Светлана Капинос Этот внеплановый рассказ сумбурно возник, как продолжение, в ответ на рассказ Константина Захарова «Остров» http://proza.ru/texts/2008/01/04/451.html ,
который также явился плодом размышлений над моим «Островом моего одиночества»… «Я оглянулся посмотреть, не оглянулась ли она, чтоб посмотреть, не оглянулся ли я:)))»
Такая вот катавасия.
Ещё отдельная благодарность А.С. (Финну) за строчку из его стихотворения, без спроса мною использованную (а вдруг не заметит?).
Да, фотография также из ЖЖ Юстины Южной (Спасибо, Юлечка!).
